У день, коли луна гроза,
І всполах хмари проріза,
А буревій хитає небо
І вітер виє наче стерво,
Приходе час на самоті,
У вирії глухий дрімоти,
Натхнених пошуків істоти,
Що живиться з моєї шепоти.
І в роздумі шалених днів,
Коли мій мозок зголоднів,
Я починаю все спочатку
І дмухаю в стару печатку.
Я те, що є, я те, що маю,
Я сам себе наздогоняю.
Моя душа – розкрита книга,
Приплив-приток, потім відлига.
Нову сторінку починаю,
Тривалої безмежної снаги...
© IK
http://www.ik-music.net/
লাইক
মন্তব্য করুন
শেয়ার করুন
